Багато хто аналитики й економісти до початку світової фінансової кризи

Багато хто аналитики й економісти до початку світової фінансової кризи називали російську економіку «острівцем стабільності». І дійсно, високі доходи в нафтогазовій сфері, упевнений зростання виробництва( більше 6% у рік), величезні міжнародні золотовалютні резерви ( майже 600 млрд.$), так ще в резервному фонді на початок жовтня 2008року зберігалося майже 141 млрд.$ , а у фонді національного добробуту - 48,6млрд.$. На початку 2008 року приріст резервів досягав небувалих темпів, правда він був зв'язаний не тільки зі збільшенням потоку валюти в країну, але й з її знецінюємо на світових ринках. Проте, Росія по- колишньому твердо втримувала третє місце серед самих богатых валютами й золотом країн миру. Здавалося б, є відмінна база для залучення капіталів і інвестицій у країну. От заява першого заступника голови Центрального банку РФ Олексія Улюкаева 16 березня 2008р. на фінансово-економічному форумі у Швейцарії: «Прогноз ЦБ РФ по чистому припливі капіталу в Росію за 2008 рік становить 40 мільярдів доларів». Хоча вже тоді , чистий відтік капіталу з Росії в січні-лютому 2008 року, склав 18 мільярдів доларів.

О компании Колорадо— все  виды страхования

Як тільки фінансова криза стала набирати хід, капітали й інвестори стали прискорено залишати країну. Показники по торговельному й платіжному балансі були гарні, фондовий ринок ще не валив, ціни на нафту були досить високі, а інвестори в стабільність нашої економіки вже не вірили. Чому? Зіграло свою роль, добре відома трейдерам на ринку Форекс, здатність ринку реагувати на очікування поганих новин. На Форексе ринок постійно реагує більше на очікування, ніж на самі події, так і в нашому випадку, інвестори бачили більшу залежність російської економіки й бюджету від світових цін на нафту, стало зрозуміло, що фінансова криза перейде в економічний, світова потребу в паливі скоротиться, а це знизить світові ціни на нафту. І дійсно, коли до кінця жовтня вартість російської нафти марки Urals упала нижче оцінки в 60 доларів за барель, капіталу, що боявся ризикувати, у нашій країні вже не був (відтік більше 30 млрд.$). Думається Росія, завдяки своїм більшим резервам, упорається із кризою. Але уряду був даний гарний урок, що таке ведення економіки породжує непевність відносно майбутнього прибутку від інвестицій у Росії. Безумовно, крім царювання «нефтедолларов» - головного негативного фактору російської економіки, ще на недовіру інвесторів впливає: слабість російської банківської системи, слабість механізмів захисту прав власності, податкова «непрозорість», поширення корупції, вивіз активів і виторгу підприємств за рубіж ит.буд.

У підсумку криза, що повинен нас був минути, схоже, полномасштабно відвідав нашу країну, у всякому разі, фондовий ринок уже обвалив практично повністю й, хотілося б вірити, що обвал досяг дна. А «острівцем стабільності» у світі кризи стала, наприклад, інша нафтовидобувна країна - Норвегія, де можливо в момент світової кризи навіть зменшення кредитних процентних ставок ( зрівняєте положення із кредитами в нас). У цілому уряд не драматизує ситуацію, так міністр фінансів Кудрин підтвердив недавню заяву прем'єр-міністра Володимира Путіна про нульовий приплив іноземного капіталу за перші дев'ять місяців року. "Чистий відтік із РФ у серпні-вересні склав $33 млрд, а з початку року за підсумками дев'яти місяців був нульовий приплив. Ми не втратили, тому що чистого відтоку не було, але в цілому ми змушені зробити висновок, що в нас за підсумками року буде чистий відтік, у випадку стабілізації ситуації він буде невеликим. Але ми оцінюємо й інші варіанти", - підкреслив міністр. Золотовалютний резерв почав потихеньку танути й уже становить 530 млрд.$, доводиться пускати його на підтримку курсу рубля. Разом з тим, Росія перебуває в більше вигідному положенні через наявність резервів, чим інші країни СНД, що не мають резервів, деякі з яких уже просять нас про допомогу. Подальший розвиток ситуації буде залежати від тривалості світової кризи . Хто з фахівців пам'ятає тепер про серйозну світову кризу 1907 року? Тоді за різким спадом, пішов швидкий підйом економіки. І в усіх на слуху «Велика депресія» 1929-1933 років, що практично послужила початку Другої світової війни. Щоб пустити розвиток світової кризи по сценарії 1907 року, світовому співтовариству й Росії, тепер як учасникові світової ринкової економіки, має бути виявити максимальну згуртованість дій і оперативність.

Разом з тим, Росія перебуває в більше вигідному положенні через наявність резервів, чим інші країни СНД, що не мають резервів, деякі з яких уже просять нас про допомогу.

Миллиардер Сэм Зелл инвестирует в проблемные долги

Мільярдер Сэм Зелл, засновник найбільшої американської компанії по здачі в оренду квартир, інвестує в проблемні борги, а не в акції сектора нерухомості й очікує видужання ринку житла наступного року, передає "K2Kapital".

блог о кредитовании

"Ми вважаємо, що можливості, особливо у важких ситуаціях, містить у собі борг", - заявив С.Зелл, що у цей час прагне купувати борги сектора нерухомості й проблемних корпоративних боргів, торгуемые зі знижками. Він відмовився вдаватися в подробиці.

Американський ринок житла на одну родину, можливо, досягне дна на початку майбутнього року, заявив С.Зелл в інтерв'ю "Bloomberg Television".


"Я думаю, що в період відновлення довіри він буде порівняно слабким, а на повне відновлення довіри піде, очевидно, ще рік", - сказав мільярдер.

С.Зелл в 2007 році продав "Equity Office Properties Trust", тоді найбільшого в США комерційного домовласника, компанії "Blackstone Group LP" за $39 млрд. і, за його словами, поки не готовий знову купувати нерухомість.


У другому кварталі продажу житла в США впали до найнижчого рівня за 10 років, а ріст кількості вилучень житла за борги змусив банки скоротити всі види кредитування покупки нерухомості.

"Я думаю, що ринок нерухомості в цілому оцінений адекватно. Я вважаю, що з погляду прибутковості він, можливо, привабливий. Але я інвестор і підприємець, і мені потрібна можливість інвестувати в ситуації, міняючи які, я радикально міняю вартість", - заявив С.Зелл.
некоторая информация о некотором сайте который я рекламируюю

Основні гравці на нашому ринку

Основні гравці на нашому ринку - фонди, що спеціалізуються на ринках, що розвиваються, а також інвестори, націлені винятково на Східну Європу й Україну, наприклад, невеликі Kazimir Partners, Equest Fund або Alpcot Capital Management. Фонди, розраховані тільки на країни СНД, нерідко мають у керуванні всього по $100 млн. Такі інвестори не гребують угодами від $1 млн на українському ринку й щорічно вводять у країну до $50 млн кожний.

виды страхования

Дуже активні на нашому ринку російські инвесткомпании: «Альфа Капітал» (представляє інтереси Альфа-Груп російського бізнесмена Михайла Фридмана), «Ренесанс Капітал» Стивена Дженнингса, «Трійка Діалог» Рубена Вардянана, «КИТ Финанс» Олександра Винокурова. Ці компанії відкрили представництва в Україні або працюють через місцевих посередників (як, приміром, КИТ Финанс) і купують дрібні пакети акцій на фондовому ринку або концентрують від 5% акцій невеликих промпредприятий для подальшого перепродажу. «Україною також цікавляться такі фонди прямих інвестицій, як Providence Equity, Warburg Pincus, Advant International, Sigma Bleyzer, Siguler Guff, East Capital», - перераховує фінансовий аналітик ИК «Арт-капитал» Сергій Войтюк. Ці фонди купують миноритарные пакети акцій підприємств, управляють бізнесом разом з основними власниками й через кілька років перепродують обновлену компанію стратегічним інвесторам. Компанії Sigma Bleyzer, наприклад, належать провайдер кабельного ТВ «Воля-Кабель» і Полтавакондитер, Euroventures - мережа ресторанів «Дрова» і мережа аптек «Виталюкс». У керуванні фондів прямих інвестицій звичайно перебуває від $1 млрд до $10 млрд, в Україну вони щорічно інвестують до $100 млн.

Де гроші

Сфера інтересів закордонних инвестфондов - вкладення в українські банки, ретейловые, аграрні, будівельні компанії, а також об'єкти нерухомості (офісні й торгові центри), великі ділянки землі.

Якщо в акції й нерухомість іноземці інвестують цілком легально, то в земельні ділянки - в основному через підставні компанії, оскільки офіційного ринку землі в Україні немає. «Деякі інвестори, щоб не возитися з покупкою землі на чорному ринку, вкладають у сотки через акції компаній», - розповідає брокер ИК «Конкорд Капітал» Настасія Назаренко. Багато українських аграрних і агропромислових компаній орендують великі наділи землі - до 150 тис. га. «До таким агрокомпаниям ставляться, наприклад, Лендвест і Лендком», - говорить Настасія Назаренко. Окремим агрокомпаниям уже вдалося оформити право власності на землю. Купуючи акції вітчизняних агропромышленников, інвестори сподіваються, що поступово вартість придбаних паперів виросте - за рахунок росту вартості землі у володінні компаній.

В Україні також є пари фондів нерухомості, розрахованих на іноземних інвесторів, приміром, фонди під управлінням компанії Dragon - Ukrainian Properties & Development Plc (створена инвесткомпанией Dragon Capital). Одержавши від інвесторів біля $200 млн, компанія зайнялася концентрацією наділів землі під забудову комерційної й житловою нерухомістю.

Через акції агрокомпаний або паї в инвестфондах в українські наділи вкладають переважно західні інвестори. Російські спекулянти (у першу чергу будівельні компанії) самостійно купують землю в Україні. Згодом вони або власні чинності будують об'єкти нерухомості (наприклад, коттеджные селища), або перепродують землю забудовникам, або працюють у тандемі з будівельниками. За словами Сергія Костецкого, аналітика компанії SV Development, нерідко росіяни купують 30-40% акцій споруджуваного на земельній ділянці проекту, яким керує українська компанія (землею в цьому випадку інвестори володіють приблизно в такій же пропорції). Суми інвестицій, якими оперують іноземні портфельщики на земельно-будівельному ринку, - від $50 млн до $500 млн.



Ще один великий іноземний гравець на земельному ринку - банки із закордонними інвестиціями. Вони створюють власні девелоперские компанії або соинвестируют із забудовниками в ділянки.

Інший ласий шматок українського інвестиційного пирога для закордонних спекулянтів - ринок комерційної нерухомості. «Іноземні инвестфонды вклалися у великі об'єкти торговельної нерухомості в Україні, такі як київські ТЦ «Магелан», «Україна», «Арена», - розповідає Сергій Войтюк. Найвідоміша угода на ринку нерухомості за участю західного спекулянта - покупка універмагу «Україна» американським фондом NCH Advisors і його масштабна реконструкція в 2003 році. В 2006-м фонд продав «Україну» ірландської инвесткомпании Quinn Group за $59 млн. Можлива прибутковість американської інвестиції - 150%.

Серед портфельщиков користуються популярністю й акції будівельних компаній. В останні два роки будівельники активно проводять приватні розміщення цінних паперів, а два забудовники (компанії «XXI Століття» і «ТММ») навіть провели IPO. Причому багато будівельників і девелоперы залучають гроші інвесторів під майбутні проекти, як, наприклад, Cantik Development (будівництво мережі торгових центрів), Clubhouse Holding (розвиток мережі готелів «7 днів»).

Втім, у першій половині цього року іноземці мало вкладали в українську нерухомість. Охолодженню ринку сприяли іпотечна криза в США й зниження темпів росту будівництва в Україні через відсутність кредитних ресурсів в 2008-м. До того ж ще з минулого року вповільнюється подорожчання нерухомості: після більше 50%-ного збільшення в 2006-м до 25% в 2007 році. З початку 2008 року ціни виросли всього на 13%. Експерти вважають, що цього року прибутковість інструмента не перевищить 20%.

Дай мільярд!

Торік загальні прямі й портфельні іноземні інвестиції в Україну склали рекордні для нашої країни $14,9 млрд. З них більше 60% довелися на прямі іноземні інвестиції - вкладення нерезидентів у пакети акцій українських компаній на рівні 10% статутного фонду й вище. Традиційно левова частина прямих інвестицій надходить в Україну з Кіпру або Британських Віргінських Островів: у такий спосіб вітчизняні власники підприємств мінімізують оподатковування при інвестуванні у власні компанії. Однак багато західні инвестфонды також працюють через офшорні Кіпр і Виргины, знижуючи податкові відрахування своїх вкладників.



По оцінках фахівців, на українському ринку як у сфері біржової торгівлі, так і на ринку нерухомості й землі зараз у цілому оперують близько 300 закордонних інвестиційних фондів. Основний приплив інвесторів довівся на 2007 рік, коли кон'юнктура світового фінансового ринку була сприятливої й у країни, що розвиваються, заюшив потік портфельних інвестицій. Дрібні украиноориентированные фонди щорічно вкладають у нашу країну до 100% своїх активів, світові мегафонды - не більше 1%. Зараз середня сума реальних річних інвестицій в Україну закордонними инвестфондами оцінюється аналітиками на рівні $25-30 млн (кожний фонд). Якщо помножити це число на кількість інституціональних інвесторів (300), вийде від $7,5 млрд до $9 млрд спекулятивних грошей. Однак, швидше за все, такі суми надходили в Україну тільки торік: раніше закордонні портфельщики вкладали в нашу країну менше - у середньому по $10-15 млн у рік. Причому кількість инвестфондов на ринку також було меншим: в 2005-2006 р. - не більше 200. У цілому можна припустити, що інвестиції іноземних спекулянтів в Україну за останні 4 роки (до цього вкладення були ситуативними або пов'язаними з концентрацією акціонерного капіталу закордонними ТНК) становлять від $13,5 млрд до $18 млрд. При середній річній прибутковості инвестинструментов на рівні 30% іноземні інвестори за цей період подвоїли свої вкладення в нашу економіку (за умови постійного реінвестування отриманого прибутку протягом чотирьох років). Цифри по українських мірках величезні - з огляду на, що, по даним НБУ на 1 квітня 2008-го, за всю історію незалежності Україна одержала $41 млрд прямих інвестицій і біля $15 млрд портфельних (вкладення в пакети акцій менше 10% статутного фонду й облігації).

«Торгуючи акціями українських компаній, портфельні інвестори впливають на рівень оцінки їхньої вартості», - говорить економіст Міжнародного центра перспективних досліджень Олександр Жолудь. Іншими словами, іноземці поступово підвищують капіталізацію вітчизняного бізнесу, адже, незважаючи на тимчасові спади, у довгостроковій перспективі левова частина торгуються на ПФТС компаній істотно подорожчала. Такий же вплив іноземні спекулянти роблять на наш ринок нерухомості й землі: перепродаж об'єктів і ділянок тільки підвищує їхню ціну.

Довгий ріст За останні 8 років індекс ПФТС виріс в 24 рази, обсяги торгів - в 7 разів


У той же час досить високий ризик догляду спекулянтів з України. На даний момент наша країна практично повністю залучена у світові процеси перетікання капіталу. З настанням фінансової, фондової або економічної криз в одному з регіонів планети інвестори різко знижують обсяги надходжень у країни, що розвиваються, через високий рівень рисковости таких вкладень і направляють гроші в инвестинструменты розвинених держав (в умовах падаючих ринків втратити на высокорисковом інструменті куди легше, ніж на низкорисковом). Тому тепер навіть банальне підвищення процентної ставки Федеральною резервною системою США обвалює котирування на українському фондовому ринку. Наприклад, в 2006 році, коли після декількох років зниження дисконтна ставка ФРС різко підвищилася, український фондовий ринок стагнировал три місяці, оскільки інвестори зволіли вкладати в боргові папери, що подорожчали американські. Поточна світова фінансова криза, що почалася з іпотечної кризи в США, привів до стагнації на українському фондовому, банківському й будівельному ринках, тому що інвестори попросту перестали вкладати в Україну.

Втім, тотального розпродажу іноземними інвесторами акцій українських компаній, землі й об'єктів нерухомості не варто очікувати, упевнені аналитики. Незважаючи на кризу, Україна досить високо котирується закордонними спекулянтами, оскільки багато місцевих інструментів не вичерпали потенціал свого росту - акції агропромислових, машинобудівних компаній, сировинні й металургійні активи, навіть нерухомість і земля під забудову, на думку закордонних аналітиків, через пару років знову будуть показувати високу прибутковість. Тому в умовах криз інвестиційні активи в нашій країні розпродає лише частина інвесторів, інші просто чекають, поки криза закінчиться, не роблячи яких-небудь угод. А з появою в Україні ринку Forex (після введення Нацбанком режиму змінного курсу гривни) очікується прихід у нашу країну нового класу інвесторів - валютних спекулянтів. Ціна питання - ще десяток мільярдів доларів.

Майже як в Україні

Ринок нерухомості Латвії обвалився наприкінці 2007-го не тільки через світову фінансову кризу. Останні 4 роки (після вступу країни в ЄС) комерційна й житлова нерухомість у прибалтійській республіці постійно дорожчала. При цьому левову частину угод здійснювали закордонні спекулянти - великі агентства нерухомості, девелоперы й инвестфонды зі скандинавських країн, Німеччині й Данії. За цей період квартири в країні подорожчали в середньому в 4 рази, земельні ділянки - в 5 разів. Щомісяця девелоперы й спекулянти додавали до ціни об'єктів по 5-7% їхній вартості. У цей же період були уведені в лад кілька тисяч нових великих об'єктів (торговельних і офісних центрів, житлових будинків, коттеджных городків) - для країни з населенням в 2 млн чоловік це дуже високий показник. Ринок нерухомості підігрівали дешеві кредити в банках: финучреждения охоче кредитували латвійців під 4-6% річних на 40 років. З настанням світової фінансової кризи банки перекрили потік кредитування й підняли ставки у два рази (у тому числі для старих позичальників). Темпи росту ринку нерухомості почали вповільнюватися. Закордонні інвестори, передбачаючи стагнацію ринку, різко розпродали більшість об'єктів, щоб зафіксувати прибуток. Зараз латвійські новолади в експлуатацію практично не вводяться, вартість квадратних метрів упала на 40% з початку року.

Спекулянти торгують

Один з найвідоміших проектів фондів прямих інвестицій в Україні - створення групою фондів Sigma Bleyzer кабельного оператора «Воля-Кабель» на базі невеликих фирм-кабельщиков. У грудні 2007-го Sigma Bleyzer продала частину акцій «Волі» (по слухах, контрольний пакет) великому фонду прямих інвестицій Providence Equity Partners (володіє телекомунікаційними компаніями й кіностудіями по усьому світі). Нові власники заявили про плани вкласти в розвиток компанії $200 млн. До угоди з Providence компанія Sigma Bleyzer оцінювала вартість «Волі» в $600-700 млн. Якщо фонд дійсно продав 51% акцій компанії, дохід від угоди склав $300-350 млн (при можливій сумі інвестицій Sigma Bleyzer в «Волю» $15-20 млн).

У жовтні 2007 року компанія Euroventures, що управляє фондами прямих інвестицій, продала 31,97% Русановского мясоперерабатывающего заводу (ТМ «Русанко») англійської компанії Hardico Investments. По оцінках аналітиків, вартість угоди склала $10 млн. Euroventures придбала пакет акцій Русанко в листопаді 2000-го, вклавши в актив $2,25 млн.

По оцінках аналітиків, компанія Horizon Capital (також управляє фондами прямих інвестицій) на перепродажі Шостинского молокозаводу заробила $35 млн - в 5,9 рази більше інвестицій у завод. Horizon Capital купила Шостку в 2005 році, а продала в 2007-м французькій групі Bel Group.

информация и публикации новостей про интересные и независимые сайты

За останні чотири роки іноземні спекулянти

За останні чотири роки іноземні спекулянти вклали в Україну $18 млрд і стільки ж заробили. По мірках закордонних інвесторів, українські инвестинструменты приносять величезні прибутки - деякі 100% річних. Якщо ці інвестори відразу вирішать піти із країни, ринки нерухомості й акцій обваляться.

У березні шведська інвестиційна група East Capital разом з української ИК Dragon Capital купила 70% акцій української компанії «Чумак» - виробника соусів, соняшникового масла й продуктів харчування. По оцінках аналітиків, підприємство обійшлося інвесторам в $35 млн. Інше недавнє придбання East Capital в Україні - 10% акцій банку «Південний». Скандинави купили миноритарный пакет акцій за $80 млн - на 25% дорожче його ринковій вартості (уважаючи по котируваннях паперів на біржі ПФТС). East Capital спеціалізується на інвестиціях у країни Східної Європи, Росію, Прибалтику й Україну. Шведи купують акції компаній (як правило, миноритарные пакети) і через два-три роки перепродують стратегічним інвесторам. Середня прибутковість інвестицій фондів групи East Capital - 60% річних, сума вкладень у кожний проект - кілька десятків мільйонів доларів (усього під управлінням групи $6,9 млрд).

Іноземні портфельні інвестори вкладають у самі різні українські інвестиційні активи з метою вигідного перепродажу в майбутньому. В Україні спекулянти торгують вітчизняною нерухомістю, землею, акціями й облігаціями компаній. По мірках закордонних інвесторів, українські инвестинструменты приносять величезні прибутки - деякі 100% річних (у середньому на стільки торік подорожчала українська земля й акції на ПФТС). Грають на нашому ринку в основному великі інвестиційні фонди з Європи, США й Росії, що оперують мільярдами доларів. З появою в Україні повноцінного валютного ринку закордонні інвестори перенаправляють спекулятивний капітал в операції з інвалютою, а от до ринку нерухомості іноземці поступово втрачають інтерес.

Хто тут?

В Україні іноземців залучають вигідне географічне положення країни (близькість до Росії і Євросоюзу), більша чисельність населення, кваліфікована робоча сила, високий потенціал розвитку сільського господарства й промисловості, велика кількість корисних копалин. Від цих факторів прямо або побічно залежить фінансове благополуччя багатьох українських компаній, у які інвестують західні фонди, а також ріст ринку нерухомості й землі. Деякі інвестори очікують, що Україна повторить шлях Польщі й Прибалтики: приєднається до Євросоюзу, залишившись при цьому в добрих стосунках з Росією. «На думку інвесторів, вступ у ЄС дасть нашій країні додатковий приплив інвестицій, поліпшить макроекономічні показники, знизить рівень корупції й в остаточному підсумку приведе до істотного росту інвестицій іноземних фондів», - говорить менеджер по продажах ИК Galt & Taggart Securities Тетяна Чуб.

Втім, капітал, вкладений в українські активи, приносить високу прибутковість уже зараз. Торік найнижчу прибутковість серед українських инвестинструментов показали банківські депозити (12% річних у доларах і 15% у гривні) і облігації (14-15% річних). Самі прибуткові активи за підсумками минулого року - акції компаній, земля, нерухомість, пайові инвестфонды. Ці інструменти принесли інвесторам в 2007-м від 25% до 180% річних. Для закордонних фондів настільки висока прибутковість - межа мріянь: на Заході багато хто инвестинструменты довгий час ледь приносили 10% річних.

Однак іноземці працюють не з усіма українськими инвестинструментами. Наприклад, серед них ніколи не користувалися попитом депозити, а вітчизняні пайові фонди розраховані винятково на украинцев-физлиц.



Торік закордонні інвестори досить багато вкладали в облігації: інструменти з фіксованою прибутковістю на розвинені та й багатьох развивающихся ринках не давали 15% річних, які забезпечував український ринок. Однак цього року вітчизняні облігації не користуються попитом: зараз боргові папери за рубежем коштують дорого, а тому високі ставки по бондам дають компанії навіть зі США і Європи (активи з низьким інвестиційним ризиком).

Портрет іноземного портфельного інвестора, що вкладає в українську економіку, виглядає приблизно так. Це інвестиційний фонд, що працює в декількох країнах (звичайно Східна Європа, Росія, Україна, Прибалтика, Казахстан). В основному в Україну вкладають хедж-фонды (не обмежені в інвестиційних інструментах, доступні тільки для професійних інвесторів з великим капіталом), фонди взаємного інвестування (аналоги наших пайових фондів) і фонди прямих інвестицій (купують великі пакети акцій компаній, розвивають їх, а потім продають стратегічному інвесторові). Всі ці інституціональні інвестори, тобто инвесторы-юрлица, мають помірковано- або высокорисковую стратегію. Иностранцы-физлица рідко виходять на український ринок в індивідуальному порядку, а частіше довіряють свої гроші в керування фондам: по оцінках аналітиків, частка физлиц у загальному обсязі закордонних портфельних інвестицій в Україну - не більше 10%. Пенсійні фонди й фонди під керуванням страхових компаній приходять на наш ринок нечасто: инвестстратегии не дозволяють пенсионщикам і страховикам вкладати в країни з високим інвестиційним ризиком, а саме до таким відносять Україну.

Директор инвестиционно-банковского департаменту ИК Dragon Capital Андрій Пивоварский ділить закордонні инвестфонды, що працюють в Україні, по обсягах активів у керуванні й регіонам для інвестицій. Перша група фондів - найбільші у світі організації з десятками мільярдів доларів під керуванням. Наприклад, фонди банків JP Morgan, Morgan Stanley, Golman Sachs, HSBC розташовують по $50-100 млрд кожногоого (причому в банку може бути кілька фондів) і можуть інвестувати практично в будь-який фінансовий інструмент по усьому світі. Такі фонди мало вкладають в Україну - для них це занадто малий ринок. Наприклад, по оцінках фахівців, максимально можлива сума інвестицій у наш фондовий ринок - $1,8 млрд, та й то якщо всі нинішні власники акцій раптом вирішать продати папери. (Цифру $1,8 млрд можна одержати, порахувавши зразковий free-float у грошовому вираженні, або вартість акцій у вільному обігу, виходячи з поточної капіталізації ПФТС на рівні $87,5 млрд і середньому free-float 2-2,5%.) Максимально можливі інвестиції в ринок облігацій і того менше. Вкладення в землю й нерухомість можливі в досить великих розмірах, однак і в цьому випадку інвесторові прийде досить довго шукати об'єкт для інвестицій. «Закордонним гігантам інвестування цікаві тільки великі угоди - на парі сотень мільйонів доларів кожна. Такі фонди не заходять на ринок із сумами $1-5 млн. А в Україні складно знайти інвестиційний інструмент, у який можна було б вкласти, наприклад, $100 млн в один прийом», - резюмує Андрій Пивоварский.

У цілому західні инвестбанки не стільки шукають в Україні об'єкти для інвестицій, скільки клієнтів для проведення великих угод IPO або злиттів і поглинань. «Потенційні клієнти західних инвестбанков в Україні - найбільші вітчизняні промислові корпорації: SCM, Приват, Интерпайп, ИСД», - говорить Тетяна Чуб.

Середні по світових мірках фонди (до $50 млрд активів) також інвестують у розвинені й країни, що розвиваються. «В Україну тією чи іншою мірою інвестують великі закордонні фонди, наприклад, Fidelity, Franklin Templeton Investments, Julius Baer», - розповідає Тетяна Чуб. Ці фонди управляють капіталом фізичних і юридичних осіб (мають пайові, пенсійні фонди й хедж-фонды), надають послуги интернет-трейдинга й аналітичної підтримки інвесторів. Однак вони вкладають в Україну «для галочки», щоб показати своїм вкладникам, що інвестиції фонду ретельно диверсифицируются.

блог о финансах
финансовые инвестиции
много разных новостей об одном никому неизвестном сайте

Інвестиції в нерухомість незабаром стануть невигідними

Уже більше року в ящиках податкової адміністрації порошиться проект закону "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)". Як відзначається в заключних положеннях проекту, документ набуде чинності з 1 січня 2006 року. Або не вступить, як і торік, оскільки його обговорення не внесене до порядку денного Верховної Ради. Дуже вже багато зацікавлених приватних підприємців і риелторов морщаться від самої думки про можливі податки на нерухомість. Зате налоговики ставляться до проекту якщо не з оптимізмом швидкого втілення, то з розумінням, що втілювати все-таки потрібно.

блог про страхування

Впровадження податку на нерухоме майно наблизить податкове законодавство України до діючих систем оподатковування розвинених країн. Сьогодні на пострадянському просторі тільки в Україні й Таджикистані немає податку на нерухомість. Більше того, у Євросоюзі всі будинки й спорудження обкладаються податками, із чого напрошується висновок - нам теж це потрібно. Упровадження закону повинне скоротити випадки відхилення від оподатковування доходів фізичних осіб, оскільки він є своєрідним вимірювальним устроєм реального, а не формально задекларованого багатства громадянина.

І навряд чи проект стане законом уже цього року, як записано в заключних положеннях. Голова ГНАУ Олександр Киреев сказав, що миттєвого введення оподатковування, коли ні громадяни, ні платники податків, ні самі податкові органи не готові до такого кроку, бути не повинне. І відразу додав: <Я думаю, два-три року - це шлях від суспільного обговорення до прийняття й впровадження цього закону>.

Відповідно до проекту, у Кабміну є меcяц від дня опублікування закону, щоб затвердити порядок проведення оцінки нерухомого майна громадян і визначити орган, що буде вести державний реєстр прав власності на майно.

Після двох місяців від дня опублікування закону Кабмін повинен забезпечити проведення загальної інвентаризації для завершення формування інформаційної системи даних про об'єкти нерухомого майна. Тобто перевірити й оцінити кожний квадратний метр кожної квартири. Такий ривок торік здійснити було не під силу, тому уряд виступив з ініціативою відстрочки, щоб підготуватися. По тимі ж причинам він відкладений і цього року.

Наведені факти свідчать: незалежно від чинності лобіювання, закон про податок на нерухоме майно в найближчому майбутньому введуть. Тільки от питання: коли наскочить це майбутнє й у якій саме редакції? Глава ГНАУ Олександр Киреев виразив упевненість, що за два-три прогнозованих років статті не перетерплять відчутних змін.

Налоговики пропонують наступне: з набранням законом чинності будуть обкладатися податком всі матеріальні об'єкти, що підпадають під визначення першої групи основних фондів відповідно до Закону <Про оподаткування прибутку підприємств>. Зокрема, це стосується житлових будинків або їхніх частин (квартир), садових будинків (дач), гаражів і т.д. При цьому проект передбачає надання органам місцевого самоврядування права встановлювати ставки оподатковування будинків і споруджень, але не вище 1% бази оподатковування.

Як заявляють чиновники, впровадження податку на нерухоме майно спрямовано на оподатковування заможних верств населення й не буде обтяжувати малозабезпечених власників будинків, оскільки для них передбачені соціальні пільги. А це, в ідеальному випадку, виводить чималу кількість населення країни із числа платників податків. Якщо родина (фізичні особи, що складаються в шлюбних відносинах або мають кревному спорідненні, що спільно проживають в одному будинку, зв'язані загальним побутом, що мають взаємні права й обов'язки) постійно проживає протягом року у квартирі, площа якої не перевищує 200 квадратних метрів, то ні копійки в такому випадку держава стягувати з неї не має права. Якщо ж площа квартири більше чим <безкоштовна двохсотка>, то платити податок прийде тільки із зайвих метрів. Слід зазначити: кількість житлових приміщень, що перевищують таку планку, по даним агентства нерухомості <Благовіст>, становить 1-1,5% у всій державі. Належать вони, як правило, самим багатим громадянам. З огляду на цей факт, можна припустити, що перспективою змусити олігархів поділитися їхнім багатством перед виборами в черговий раз хочуть порадувати електорат. І сума податку буде залежати від бази оподатковування будинку (простіше говорячи - певної органами місцевого самоврядування ціни квартири, від якої щорічно будуть відраховувати 1%). Її будуть обчислювати шляхом множення загальної площі будинку у квадратних метрах на середню вартість одиниці виміру будинку (вона буде залежати від матеріалу, з якому зроблені стіни, місця розташування, призначення будинку, інших факторів).

І тут починається саме цікаве - якщо квартира протягом року не заселена, те самі більші витрати після упровадження закону понесуть підприємці, що скуповують нерухомість, вкладаючи в неї свої кошти. Оскільки чим більше така площа, тим вище на неї податкова ставка. Залишати квартири <про запас> або зберігати гроші, вкладаючи їх у нерухомість, стане невигідно.

Щоб не втрачати кошти, у власників будинків є три виходи. Перш і самий логічний - переселитися в незайняту квартиру й платити більше низьку податкову ставку (або взагалі її не платити, якщо жити родиною весь рік).

Другий - продати незайняті території й повернути собі кошти, витрачені на придбання. Але такий вихід забезпечить лише разове уливання в кишеню. За умови, звичайно, що ціни на нерухомість не впадуть і вчасно найдеться покупець, тому що з упровадженням закону прийде платити податок і за продаж нерухомості. Міністерство фінансів ще рік назад запропонувало такий збір із продажу нерухомого майна: квартири площею до 100 квадратних метрів - один відсоток доходу, понад 100 квадратні метри - від одного до п'яти відсотків, гаражі та інші будинки - п'ять відсотків.

Третій вихід - висновок лізингового (орендного) договору з людьми, які за законом повинні платити податок зі своєї кишені. Отже, власник квартири не тільки позбувається від головного болю з оподатковуванням, але й буде одержувати стабільні щомісячні надходження. Таким чином, швидше за все, надійде більшість власників.

Ще одна тонкість закону про податок на нерухоме майно в тім, що щороку база оподатковування буде перевизначатися, і раз у три-п'ять років буде переоцінюватися середня вартість одиниці виміру будинку. Тобто, якщо на ринку ціни на нерухомість зростуть, то відповідно зросте відсоток податку й жителям прийде платити більші суми. І тут можна припустити, що разом із введенням нових правил гри ціни на житло впадуть. Оскільки, по-перше, впливові люди всіляко будуть лобіювати зниження цін на ринку нерухомості, щоб знизити податкові ставки на приналежні їм будинку. А по-друге, багато власників незаселених квартир будуть продавати їх, щоб, один раз сплативши податок на продаж, уникнути щорічної плати податку на нерухомість.

Дачі й заміські будинки також підлягають оподатковуванню. І в таких будинках не обкладаються податками тільки 80 квадратних метрів житлової площі. А якщо в будинку постійно проживає хоча б одна людина, то не обкладаються податками й прилеглі нежитлові приміщення (стайні, льоху, комори й т.д.). Якщо будинок коштує порожній - будь люб'язний, плати повну ставку за всі будинки плюс ставку за володіння землею.

І всі тут начебто складається для держави добре, але якщо подивитися з іншого погляду... По-перше, по вже згаданим даним <Благовісту>, тільки 1-1,5% громадян України є власниками квартир площею понад 200 квадратні метри. Проте дуже багато таких власників є депутатами Верховної Ради, що і повинна затвердити невигідний для неї законопроект. Виникає закономірне питання: коли совість державних чоловіків нарешті переважить їхні власні інтереси?

По-друге, цікава ситуація складається з одиницею виміру будинку. Ця складова бази оподатковування, як ми вже відзначали, залежить зокрема від матеріалу, з якого зроблені стіни. Тому, щоб знизити податкові ставки, кмітливі люди й будівельні компанії будуть віддавати перевагу бетоноконструкциям і шлакоблокам замість цегли, що, при сплаті податків підкине свій відсоток. Можна заперечити, що сума, на яку збільшиться ставка в цьому випадку, буде незначної, але крапля до краплі - вийде море...

По-третє, закон сприяє подальшій урбанізації населення України. Адже безкоштовно в місті можна проживати на 200 квадратних метрах, а за містом - тільки на 80. Тобто в одноповерховому будинку з одними-двома кімнатами.

По-четверте, недоліками урядового документа є його яскраво виражена фіскальна спрямованість, обов'язковість для всіх без винятку платників податків пред'являти декларацію про майнове положення й доходи, а також повідомляти про важливі зміни нерухомого майна.

По-п'яте, занадто складне адміністрування нового податку, відповідно до якого передбачений розрахунок бази оподатковування окремо по кожному будинку. Така процедура дуже складна й дорога. Тому набагато доцільніше було б проводити масову оцінку з обліком заздалегідь певних критеріїв.

Як себе виявить на практиці закон про податок на нерухоме майно, важко прогнозувати з беззастережною впевненістю. Поки. Але вже зараз можна сказати, що в бюджети великих власників лізуть нові податки. Наскільки ці податки <непомірні>, стане зрозуміло по коливаннях на ринку й ступені стурбованості зацікавлених осіб. Мені ж хотілося б вірити, що українці не тільки візьмуть у європейців законодавчу канву, але й поступово почнуть перебиратися в невеликі симпатичні заміські котеджі.

рекламулька. одна маленька рекламка, ще тошки ой ще одна і ось ще рекламка