Уже більше року в ящиках податкової адміністрації порошиться проект закону "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)". Як відзначається в заключних положеннях проекту, документ набуде чинності з 1 січня 2006 року. Або не вступить, як і торік, оскільки його обговорення не внесене до порядку денного Верховної Ради. Дуже вже багато зацікавлених приватних підприємців і риелторов морщаться від самої думки про можливі податки на нерухомість. Зате налоговики ставляться до проекту якщо не з оптимізмом швидкого втілення, то з розумінням, що втілювати все-таки потрібно.
Впровадження податку на нерухоме майно наблизить податкове законодавство України до діючих систем оподатковування розвинених країн. Сьогодні на пострадянському просторі тільки в Україні й Таджикистані немає податку на нерухомість. Більше того, у Євросоюзі всі будинки й спорудження обкладаються податками, із чого напрошується висновок - нам теж це потрібно. Упровадження закону повинне скоротити випадки відхилення від оподатковування доходів фізичних осіб, оскільки він є своєрідним вимірювальним устроєм реального, а не формально задекларованого багатства громадянина.
І навряд чи проект стане законом уже цього року, як записано в заключних положеннях. Голова ГНАУ Олександр Киреев сказав, що миттєвого введення оподатковування, коли ні громадяни, ні платники податків, ні самі податкові органи не готові до такого кроку, бути не повинне. І відразу додав: <Я думаю, два-три року - це шлях від суспільного обговорення до прийняття й впровадження цього закону>.
Відповідно до проекту, у Кабміну є меcяц від дня опублікування закону, щоб затвердити порядок проведення оцінки нерухомого майна громадян і визначити орган, що буде вести державний реєстр прав власності на майно.
Після двох місяців від дня опублікування закону Кабмін повинен забезпечити проведення загальної інвентаризації для завершення формування інформаційної системи даних про об'єкти нерухомого майна. Тобто перевірити й оцінити кожний квадратний метр кожної квартири. Такий ривок торік здійснити було не під силу, тому уряд виступив з ініціативою відстрочки, щоб підготуватися. По тимі ж причинам він відкладений і цього року.
Наведені факти свідчать: незалежно від чинності лобіювання, закон про податок на нерухоме майно в найближчому майбутньому введуть. Тільки от питання: коли наскочить це майбутнє й у якій саме редакції? Глава ГНАУ Олександр Киреев виразив упевненість, що за два-три прогнозованих років статті не перетерплять відчутних змін.
Налоговики пропонують наступне: з набранням законом чинності будуть обкладатися податком всі матеріальні об'єкти, що підпадають під визначення першої групи основних фондів відповідно до Закону <Про оподаткування прибутку підприємств>. Зокрема, це стосується житлових будинків або їхніх частин (квартир), садових будинків (дач), гаражів і т.д. При цьому проект передбачає надання органам місцевого самоврядування права встановлювати ставки оподатковування будинків і споруджень, але не вище 1% бази оподатковування.
Як заявляють чиновники, впровадження податку на нерухоме майно спрямовано на оподатковування заможних верств населення й не буде обтяжувати малозабезпечених власників будинків, оскільки для них передбачені соціальні пільги. А це, в ідеальному випадку, виводить чималу кількість населення країни із числа платників податків. Якщо родина (фізичні особи, що складаються в шлюбних відносинах або мають кревному спорідненні, що спільно проживають в одному будинку, зв'язані загальним побутом, що мають взаємні права й обов'язки) постійно проживає протягом року у квартирі, площа якої не перевищує 200 квадратних метрів, то ні копійки в такому випадку держава стягувати з неї не має права. Якщо ж площа квартири більше чим <безкоштовна двохсотка>, то платити податок прийде тільки із зайвих метрів. Слід зазначити: кількість житлових приміщень, що перевищують таку планку, по даним агентства нерухомості <Благовіст>, становить 1-1,5% у всій державі. Належать вони, як правило, самим багатим громадянам. З огляду на цей факт, можна припустити, що перспективою змусити олігархів поділитися їхнім багатством перед виборами в черговий раз хочуть порадувати електорат. І сума податку буде залежати від бази оподатковування будинку (простіше говорячи - певної органами місцевого самоврядування ціни квартири, від якої щорічно будуть відраховувати 1%). Її будуть обчислювати шляхом множення загальної площі будинку у квадратних метрах на середню вартість одиниці виміру будинку (вона буде залежати від матеріалу, з якому зроблені стіни, місця розташування, призначення будинку, інших факторів).
І тут починається саме цікаве - якщо квартира протягом року не заселена, те самі більші витрати після упровадження закону понесуть підприємці, що скуповують нерухомість, вкладаючи в неї свої кошти. Оскільки чим більше така площа, тим вище на неї податкова ставка. Залишати квартири <про запас> або зберігати гроші, вкладаючи їх у нерухомість, стане невигідно.
Щоб не втрачати кошти, у власників будинків є три виходи. Перш і самий логічний - переселитися в незайняту квартиру й платити більше низьку податкову ставку (або взагалі її не платити, якщо жити родиною весь рік).
Другий - продати незайняті території й повернути собі кошти, витрачені на придбання. Але такий вихід забезпечить лише разове уливання в кишеню. За умови, звичайно, що ціни на нерухомість не впадуть і вчасно найдеться покупець, тому що з упровадженням закону прийде платити податок і за продаж нерухомості. Міністерство фінансів ще рік назад запропонувало такий збір із продажу нерухомого майна: квартири площею до 100 квадратних метрів - один відсоток доходу, понад 100 квадратні метри - від одного до п'яти відсотків, гаражі та інші будинки - п'ять відсотків.
Третій вихід - висновок лізингового (орендного) договору з людьми, які за законом повинні платити податок зі своєї кишені. Отже, власник квартири не тільки позбувається від головного болю з оподатковуванням, але й буде одержувати стабільні щомісячні надходження. Таким чином, швидше за все, надійде більшість власників.
Ще одна тонкість закону про податок на нерухоме майно в тім, що щороку база оподатковування буде перевизначатися, і раз у три-п'ять років буде переоцінюватися середня вартість одиниці виміру будинку. Тобто, якщо на ринку ціни на нерухомість зростуть, то відповідно зросте відсоток податку й жителям прийде платити більші суми. І тут можна припустити, що разом із введенням нових правил гри ціни на житло впадуть. Оскільки, по-перше, впливові люди всіляко будуть лобіювати зниження цін на ринку нерухомості, щоб знизити податкові ставки на приналежні їм будинку. А по-друге, багато власників незаселених квартир будуть продавати їх, щоб, один раз сплативши податок на продаж, уникнути щорічної плати податку на нерухомість.
Дачі й заміські будинки також підлягають оподатковуванню. І в таких будинках не обкладаються податками тільки 80 квадратних метрів житлової площі. А якщо в будинку постійно проживає хоча б одна людина, то не обкладаються податками й прилеглі нежитлові приміщення (стайні, льоху, комори й т.д.). Якщо будинок коштує порожній - будь люб'язний, плати повну ставку за всі будинки плюс ставку за володіння землею.
І всі тут начебто складається для держави добре, але якщо подивитися з іншого погляду... По-перше, по вже згаданим даним <Благовісту>, тільки 1-1,5% громадян України є власниками квартир площею понад 200 квадратні метри. Проте дуже багато таких власників є депутатами Верховної Ради, що і повинна затвердити невигідний для неї законопроект. Виникає закономірне питання: коли совість державних чоловіків нарешті переважить їхні власні інтереси?
По-друге, цікава ситуація складається з одиницею виміру будинку. Ця складова бази оподатковування, як ми вже відзначали, залежить зокрема від матеріалу, з якого зроблені стіни. Тому, щоб знизити податкові ставки, кмітливі люди й будівельні компанії будуть віддавати перевагу бетоноконструкциям і шлакоблокам замість цегли, що, при сплаті податків підкине свій відсоток. Можна заперечити, що сума, на яку збільшиться ставка в цьому випадку, буде незначної, але крапля до краплі - вийде море...
По-третє, закон сприяє подальшій урбанізації населення України. Адже безкоштовно в місті можна проживати на 200 квадратних метрах, а за містом - тільки на 80. Тобто в одноповерховому будинку з одними-двома кімнатами.
По-четверте, недоліками урядового документа є його яскраво виражена фіскальна спрямованість, обов'язковість для всіх без винятку платників податків пред'являти декларацію про майнове положення й доходи, а також повідомляти про важливі зміни нерухомого майна.
По-п'яте, занадто складне адміністрування нового податку, відповідно до якого передбачений розрахунок бази оподатковування окремо по кожному будинку. Така процедура дуже складна й дорога. Тому набагато доцільніше було б проводити масову оцінку з обліком заздалегідь певних критеріїв.
Як себе виявить на практиці закон про податок на нерухоме майно, важко прогнозувати з беззастережною впевненістю. Поки. Але вже зараз можна сказати, що в бюджети великих власників лізуть нові податки. Наскільки ці податки <непомірні>, стане зрозуміло по коливаннях на ринку й ступені стурбованості зацікавлених осіб. Мені ж хотілося б вірити, що українці не тільки візьмуть у європейців законодавчу канву, але й поступово почнуть перебиратися в невеликі симпатичні заміські котеджі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий